Інформаційна безпека чи… небезпека
2:24 pm, 11 Лист. 2007
Понеділок, 9 квітня
НТН
20:30 Х/ф. «Бабій» (ІІ)
Новий канал
22:55 Х/ф. «Острах темряви» (ІІІ)
Субота, 14 квітня
Новий канал
19:25 Х/ф. «Під зливою куль» (ІІ)
23:50 Х/ф. «Найкращий спосіб померти» (ІІІ)
Неділя, 15 квітня
НТН
19:40 Х/ф. «Ігри метеликів» (ІІ)
Чим наповнений наш інформаційний простір? Насильство, жорстокість, надмірна розкутість – це те, про що ми читаємо, що чуємо і бачимо у засобах масової інформації, що змушені споглядати на вулицях наших міст, тобто все, що розповсюджується засобами комунікації. Як захиститись від цього згубного впливу? Як захистити своїх рідних та друзів?
А де ж тут мораль?
Стаття 17 Конституції України однією із найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу вважає забезпечення інформаційної безпеки України. Але тоді виникає питання: що таке інформаційна безпека взагалі?
Доцент кафедри мови засобів масової інформації факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка Марія Яцимірська тлумачить інформаційну безпеку як конфіденційність, цілісність і доступність інформації. Конфіденційність належить до захисту чутливої інформації від несанкціонованого доступу (що таке чутлива інформація у визначенні не йшлося – Н.П.). Цілісність означає захист точності та повноти інформації і програмового забезпечення. Доступність – це забезпечення доступності інформації й основних послуг для користувача в потрібний для нього час.
Гарантом, зокрема, інформаційної безпеки, крім Конституції, є ще ЗУ «Про захист суспільної моралі».
Стаття 5 цього закону стверджує: «Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення».
А яким же є насправді морально-психологічний стан жителів України? Яку інформацію отримуємо через засоби масової комунікації? Візьмімо лише телебачення: якісних дитячих телепередач – одиниці, зате бойовиків, відвертих кінострічок – хоч з 19:25! То де ж тут мораль? Чи не порушують у цьому випадку права тих дітей, які в цей час можуть ввімкнути телевізор?
«Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички», - гласить стаття 2. Та чи важко сьогодні придбати пляшку алкогольного напою чи пачку сигарет? Не один раз бачила, як хлопчаки купували, а згодом «споживали» такий товар, і дуже рідко, не як закон, а швидше, як виняток, продавці запитували скільки їм років.
У Законі передбачили створення, розповсюдження, продаж продукції еротичного та сексуального характеру, але дуже мало табу щодо інформації, яка пропагує насильство, жорстокість.
Продукцію еротичного та сексуального характеру можна розповсюджувати лише за умови недоступності її неповнолітнім і тільки в герметичній упаковці зі спеціальним маркуванням і за наявності повідомленні «продукція сексуального характеру, продаж неповнолітнім заборонено».
Трансляція теле-, відео- і радіопрограм, що містять елементи еротики допускається з 24 години до 4 год. А що ж ми бачимо на наших телеканалах? Наведу один лише приклад:
Неділя, 22 квітня НТН
23:40 Х/ф. «Рейтинг Х» (ІІІ)
Згідно зі Законом України «Про захист суспільної моралі», цей фільм заборонено показувати у зазначений час. То чому ж його все-таки показують? Хто має стежити за морально-психологічним станом аудиторії?
«Державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.»
То ми захищені?
Хто ж дотримуватиметься законів, як не, перш за все, депутати – ті, хто їх ухвалюють?
«Верховна Рада України і Президент України визначають державну політику у сфері захисту суспільної моралі… Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту суспільної моралі…», - так стверджує закон, але чому його не дотримуються?
В Україні створили Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, яка формується з провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації та інших галузях.
Саме вона повинна аналізувати теле-, радіо-, відеопродукцію, репертуар кінотеатрів, кіно-, відеоустановок, відеозалів, друковану продукцію засобів масової інформації, попереджати розповсюдження та забороняти демонстрацію фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які завдають шкоди моральності суспільства.
Згідно з цим же законом, порушення законодавства України про захист суспільної моралі тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.
Отже, теоретично, суспільна мораль у нас має бути захищеною досить непогано. Але чи відчуває пересічний українець інформаційну безпеку? З цим запитанням ми звернулися до жителів міста Львова.
Наталя Павук
ЗагальнеnatalyaЧитайте також:
- No related posts found.